Скоро в школу

 СКОРО В ШКОЛУ

Що потрібно знати батькам майбутніх першокласників

1. ПСИХОЛОГІЧНО ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ – ЗАВДАННЯ БАТЬКІВ

Коли віддавати дитину до школи визначають батьки. До цього треба підходити з позиції як правильно буде для дитини. Важливо проконсультуватись з цього питання з вихователями групи  та психологом. Навіть батьки з необхідними педагогічними навичками не зможуть замінити дитині спілкування з однолітками, тому дитина повинна відвідувати дитсадок або групи розвитку.

Вже в шестирічному віці дитина набуває деяких навичок навчальної роботи. Шестирічний першокласник за особливостями свого розвитку є дошкільником. Шестирічка повністю залежить від свого емоційного стану, у неї завищена самооцінка, тому будь- яке зауваження або невдача зумовлюють стан тривоги та дискомфорту.

Найбільш специфічні відділи головного мозку першокласника, які відповідають за програмування, регуляцію і контроль складних форм психічної діяльності, ще не завершили свого формування. До 7 років визрівають ті частини мозку, які відповідають  за утримання тіла в одній позі і неігрове сприйняття світу.

2. ДО ВСТУПУ В ШКОЛУ ПОТРІБНО ЗВЕРНУТИ УВАГУ НА ШКІЛЬНУ ЗРІЛІСТЬ

Шкільна зрілість — це здатність учня виконувати завдання і піддаватись соціальним змінам.

Фізична готовність дитини до навчання в школі передбачає адекватні параметри фізичного розвитку (зріст, вага),  достатні сенсорні можливості (зір, слух) дитини та прийнятний стан її здоров"я.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання:

 

3. МОТИВАЦІЯ ДО НАВЧАННЯ – КЛЮЧ ДО УСПІХУ

Мотивація – це те, що рухає людиною, змушує її із завзятістю і наполегливістю виконувати те чи інше завдання і йти до поставленої мети. На час вступу до школи у дитини може бути різна мотивація.

У формуванні мотивації дитини на навчання важливу роль відіграє почуття компетентності. Дітям подобається робити те, що в них добре виходить.

 

4. УМІННЯ ЧИТАТИ І ПИСАТИ – НЕ ПОКАЗНИК ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ

Перша ознака – заміна молочних зубів. Якщо заміна відбувається, це означає, що тіло дитини готове витримати навантаження школою. 

Точні дрібні рухи пальцями ніг і рук вказують не тільки на сукупність скоординованих дій дитини, а й на правильне функціонування нервової і зорової системи.

Вміння ритмічно ходити, стрибати, на одній нозі, бігати, відбивати м’яч від землі, стіни, переставляти ноги через сходинки говорить про узгодженість частин мозку.

Зверніть, увагу, як дитина здоровається, коли їй протягують руку. Діти, які не готові до школи вітаються з притиснутим великим пальцем. Великий палець символізує «Я», тобто дитина готова себе виділити в соціумі. "Я" формується до 4 років. Якщо дитина не отримала  відчуття своєї унікальності, свого потенціалу, своєї власної значущості – вона може бути розчавлена  "ми":  стане або дуже слухняною, або, навпаки.

Втрата дитячої безпосередності. Діти перестають бути наївними. Їх поведінка стає свідомою .

 

5. ПЕРШОКЛАСНИК ПОВИНЕН БУТИ ГОТОВИМ НЕ ЛИШЕ ДО ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ, АЛЕ І ДО НОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Це прийняття нової “соціальної позиції” – школяра, здатність управляти своєю поведінкою, своєю розумовою діяльністю, певний світогляд, готовність до оволодіння провідною в молодшому шкільному віці діяльністю – учбовою.

На процес соціалізації дитини саме батьки мають вагомий вплив і визначальним тут є стиль сімейного виховання, особиста поведінка батьків, яку дитина наслідує свідомо, чи несвідомо та цілеспрямоване навчання конструктивних методів розв"язання складних ситуацій.

Дитині важливо не тільки знати правила поведінки, а й усвідомити важливість їх дотримання, тому у дитини повинні бути умови для постійної взаємодії з однолітками.

Діти, які гармонійно влилися  у шкільне життя у першому класі успішно та стабільно навчаються далі.

 

6. ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО  МАЛЕНЬКИХ ШКОЛЯРІВ

Навчальна діяльність шестирічок повноцінно реалізується лише у грі.

Хоча в молодших школярів вища, ніж у дошкільнят урівноваженість процесів збудження та гальмування та все ж процеси збудження  переважають.

Актуалізується потреба бути хорошим в очах дорослих – продовжується виховання волі.

Починає діяти механізм підпорядкування мотивів, у процесі гри формуються елементи довільності.

Увага є мимовільною, мимовільними є її пізнавальні процеси. Вона діє за бажанням, а не керується «треба» чи «мушу». 

Шестирічна дитина не здатна довго концентрувати увагу, їй складно робити логічні висновки.

Учні сприймають яскраві, об"ємні об"єкти, що викликають емоційну реакцію,  характерним є поверхневе сприймання.

Пам"ять у шестирічок переважно мимовільна, наочно-образного характеру.  Добре запам"ятовується матеріал, який викликає інтерес чи має істотне значення для дитини. 

Поведінка є імпульсивною. Діти схильні діяти за першим спонуканням, під дією зовнішніх обставин чи емоцій. 

Уявлення школяра про свої навчальні можливості формується через ставлення учителя та батьків.

Шестирічним першокласникам властиве почуття ревнощів. Дитина ревнує батьків до братика чи сестрички; учителів - до своїх ровесників. Тому педагог повинен бути однаково уважним до всіх дітей. 

Шестирічний першокласник не вміє правильно розподіляти свої сили. Втомлюється від сидіння за партою, від інтелектуальних зусиль, а найбільше — від того, що змушений виконувати вимоги дорослих і дотримуватися правил шкільного життя.

Шестирічний вік з психологічної точки зору є критичним. У цей період відбувається зміни, що означають завершення дошкільного етапу розвитку.

 

7. ВИХОВУЮЧИ ДИТИНУ, БАТЬКИ НАСАМПЕРЕД ВИХОВУЮТЬ СЕБЕ

 

8. ДОРОСЛІ ПОВИННІ АДАПТУВАТИСЯ ДО ПЕРШОКЛАСНИКА

Пізнати його таким, який він є. Вивчити індивідуальні особливості дитини та навчитися взаємодіяти. Важливо надавати любов і підтримку, бути емоційно доступними батьками.

 

9.  ІДЕАЛЬНИХ ШКІЛ НЕ ІСНУЄ

Важливо, щоб дитина сама вибрала школу,  познайомилася з учителем, відчула голос педагога, запах школи.  Про школу  і вчителя треба говорити позитивно. Будь – яку школу батьки і діти доповнюють своїм життям. 

Необхідно  перебувати   в контакті зі  своєю дитиною, щоб розуміти, що їй потрібно. У дитини має бути відчуття наповненості сім’єю.  Це відчуття близькості, ніжності,   безпеки і підтримки.

Часто батьки переносять відчуття свого шкільного життя на свою дитину.  Якщо це відчуття напруги і страху, то воно вклинюється в програму дитини.

У дитини - школяра вдома повинно бути відчуття свободи, своєї особистої території і відпочинку, захищеності. Якщо цього немає діти починають хворіти, втікати в комп’ютерні ігри, з’являються істерики.

 

10. ВІДПОЧИНОК ТА ОЗДОРОВЛЕННЯ

Подбайте про повноцінний відпочинок та оздоровлення перед школою. Нехай дитина навчиться дисципліни, самоорганізації і самостійності, освоїть навички власної безпеки. Слухайте її розповіді, хваліть за успіхи, захоплюйтесь її ініціативами і вселяйте надію в щасливе і змістовне шкільне життя.

Світлана Овсієнко, психолог